Історія справи

Постанова ВГСУ від 28.04.2015 року у справі №914/2492/14
Постанова ВГСУ від 17.02.2015 року у справі №914/2492/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року Справа № 914/2492/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"на постановувід 02.12.2014 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі№914/2492/14 господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"доПублічного акціонерного товариства "Іскра"простягнення 7 020719,36 грн.за участю представників:

позивача: Станька М.М., дов. №07/4-87 від 13.01.2015;

відповідача: генер. директор Костіва М.А.; в.о. заст. генер. директора Манівської Л.Р., дов. №04/01 від 13.01.2015; Рябець В.М., дов. №112/829юр від 02.02.2015;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.09.2014 (суддя Р. Крупник), позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Іскра" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" 7020719,36 грн. заборгованості та 73080 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 (судді Т. Костів, Р. Марко, М. Желік), рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2014 скасовано, прийняте нове рішення, яким у позові відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації, "Львівгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Іскра" 36 540,00 грн. судового збору та 100000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" - позивач у справі, звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 та залишити в силі рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2014. Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір. Скаржник вважає, що апеляційним судом не дотримано вимог матеріального та процесуального права, а саме ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України та ст. 43 ГПК України. Рішення винесене з дотриманням всіх вимог.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив ПАТ "Іскра", в якому він наголошує на відсутності боргу перед позивачем. Відповідачем зауважено, що при поставці газу споживачу (ПАТ "Іскра") надаються послуги з транспортування газу, і вартість такої послуги включається в ціну природного газу в якості "тарифу на транспортування газу" помноженого на обсяг протранспортованого газу.

Також, відповідачем було заявлено клопотання про стягнення з позивача витрат на адвокатські послуги за розгляд справи у касаційному суді.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

01.06.2011р. між позивачем та відповідачем укладено Договір з постачання природного газу № В128 (надалі - Договір №В128 від 01.06.2011р.), відповідно до положень якого позивач зобов'язувався в порядку та на умовах визначених Договором поставляти відповідачу природний газ, а останній зобов'язувався проводити його оплату (Т.1 а.с.15-19).

Відповідно до п.4.1 Договору сторони погодили, що ціна газу узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору та залежить від ресурсу, з якого газ отримується.

Згідно Додаткової угоди №1 до Договору №В128 від 01.06.2011р. сторони зазначили, що ціна за 1000,00 кубічних метрів природного газу становить всього 3 513 грн. 55,68 коп., у тому числі ПДВ - 585 грн. 59,28 коп.

В пп. 3.2.4. п. 3.2. вказаного Договору передбачено, що облгаз (позивач) зобов'язується щомісячно спільно з споживачем (відповідачем) оформляти акти приймання-передачі газу.

Оплата за надання послуг здійснюється споживачем шляхом оплати грошовими коштами на рахунок постачальника щомісячно до 20-го числа місяця, наступного за звітним кожного банківського дня рівними частинами від вартості спожитого газу (п.5.1 Договору).

Облгаз має право зараховувати кошти, які надійшли від споживача незалежно від призначення платежу на погашення боргу попередніх періодів. Розрахунки за природний газ за письмовою згодою облгазу можуть проводитися в іншій формі, ніж це передбачено даним Договором, що не звільняє споживача від сплати пені в разі прострочення платежів.

Пунктом 10.1 Договору №В128 від 01.06.2011р. визначено, що даний Договір набирає чинності з 01.06.2011р. і діє в частині надання послуг до 31.12.2011р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Судом встановлено, що у зв'язку з закінченням строку дії Договору №В128 від 01.06.2011 року, 01.01.2012р. між позивачем та відповідачем укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №В128 (надалі - Договір №В128 від 01.01.2012р.).

Відповідно до п. 2.6. Договору №В128 від 01.01.2012р. послуги з постачання підтверджуються підписаними сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до цього Договору.

Згідно узгодженої редакції п.4.6 Договору №В128 від 01.01.2012р., викладеної в підписаному сторонами протоколі узгодження розбіжностей (Т.1 а.с.27) оплата за надання послуг з постачання газу здійснюється споживачем шляхом оплати грошовими коштами на рахунок постачальника щомісячно з 01 до 25 числа місяця, наступного за звітним, кожного банківського дня рівними частинами від вартості послуг з постачання газу.

Оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (п.4.7 Договору №В128 від 01.01.2012р.).

Згідно п.4.8 вказаного Договору у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості послуг з постачання газу сторони за взаємною згодою та в порядку, передбаченому законодавством, укладають графік погашення заборгованості, який оформляється додатком до Договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Пунктом 10.1 Договору №В128 від 01.01.2012р. встановлено, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2012 року. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін.

Як встановлено судом та не заперечується жодною із сторін, за їх взаємною згодою дію Договору №В128 від 01.01.2012р. було продовжено до 31.12.2013 року.

Крім договору постачання газу 01.01.2011 року між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання послуг з транспортування природного газу №В128 (надалі - Договір з транспортування газу), предметом якого є надання виконавцем (позивачем) послуг з транспортування природного газу споживачу (відповідачу) розподільними мережами та оплата наданих послуг споживачем (Т.1 а.с.30-38).

Також, між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди газопроводу ГРС "Винники" - ВАТ "Іскра" №0102111/81 від 01.01.2011 року (надалі - Договір оренди газопроводу) відповідно до п.1.1 котрого орендодавець (відповідач) передає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування (оренду) газопровід високого тиску ГРС "Винники" (нова) - ВАТ "Іскра" та катодні станції - 4 штуки, які належать орендодавцю на праві власності (Т.1 а.с. 41-46).

Поряд з договорами на поставку газу, що є підставою позовних вимог, суд першої інстанції досліджував інші договори, зокрема, договір про надання послуг з транспортування природного газу №В128 від 01.01.2011 р. та договір оренди газопроводу ГРС "Винники"- ВАТ "Іскра" №0102111/81 від 01.01.2011 року. На підтвердження виконання останнього договору відповідач надав акти про виконання договору оренди газопроводу.

На підставі актів приймання-передачі природного газу судом встановлено, що за період з 01.06.2011 р. по 31.12.2013 р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 129549130,37 грн. За поставлений газ відповідно виписок з банківського рахунку Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" було отримано 119385065,13 грн.

Також, оцінивши 30 Протоколів про залік зустрічних однорідних вимог, які укладалися сторонами щомісячно в період з червня 2011 року по жовтень 2013 року, місцевий суд дійшов висновку, що сторонами згідно цих протоколів зараховано зустрічні вимоги на загальну суму 10164065,24 грн. При цьому сторонами зараховано зустрічні вимоги по договорам на постачання природного газу № В128 від 01.06.2011 р. та від 01.01.2012 р.(заборгованість за котрими є предметом даного спору) лише на суму 3143345,88 грн. Решту суми в розмірі 7020719,36 грн. сторонами зараховано в рахунок зобов'язань відповідача за договором з транспортування газу №В128 від 01.01.2011 р. Відповідач цей факт заперечував, наполягав на тому, що всі кошти перераховувалися по договорам поставки оскільки у нього жодних зобов'язань за договором транспортування газу №В128 від 01.01.2011 р. не було. Цей договір фактично не виконувався. З актів звірок взаємних розрахунків вбачається, що сторони будь-яких претензій по виконанню Договору №В128 від 01.01.2012 р. за період з 01.01.2012 по 28.02.2014 р. не мають (т.3, а.с. 92-94).

Місцевий суд доводи відповідача відхилив, вказав що підставою даного позову є договори поставки природного газу, а з наданих документів вбачається що неоплачений залишився поставлений газ на суму 7020719,36 грн. Оскільки між сторонами існує спір з приводу виконання договору з транспортування газу №В128 від 01.01.2011 р., то сторони не позбавлені права вирішити його у окремому провадженні. Акти звірок розрахунків місцевий суд до уваги не взяв, вказавши що вони є лише документами по яким підприємства звіряють бух. облік операцій, а не первинний документ, що підтверджує той чи інший факт. Застосувавши до встановлених обставин ст.ст.509, 712, 550, 601 ЦК України та ст.174,193, 203 України місцевий суд позов задовольнив.

Апеляційний суд не погодився з рішенням місцевого суду, скасував його та в позові відмовив. Спростовуючи висновок місцевого суду про те, що позивачем та відповідачем зараховано зустрічні вимоги по договорах на постачання природного газу №В128 від 01.06.2011р. та від 01.01.2012 року (заборгованість за котрими є предметом даного розгляду) лише на суму 3143345,88 грн., а решту суми в розмірі 7020719,36 грн. сторонами зараховано в рахунок зобов'язань відповідача за Договором з транспортування газу №В128 від 01.01.2011р. апеляційний суд зауважив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за період з червня 2011 року по жовтень 2013 року ПАТ "Львівгаз" було боржником по орендній платі за користуванням газопроводом високого тиску та катодними станціями згідно Договору № 0102111/8104 від 01.01.2011 року, сума якої була еквівалентною боргу ПАТ "Іскра" за поставлений природний газ ПАТ "Львівгаз" по Договорах на постачання природного газу за регульованим тарифом №В128 від 30.06.2011 та від 01.01.2012 року.

Згідно, підписаних актів сума плати ПАТ "Львівгаз" за даним договором складала 10116621,48 грн.

Пунктом 5.4 Договору оренди сторонами узгоджено, що розрахунки по орендній платі за письмовою згодою сторін можуть проводитись в грошовій формі, а також оформлятися зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Таким чином, сторонами за період з червня 2011 року по жовтень 2013 року на підставі протоколів проведено залік зустрічних однорідних вимог у розрізі місячних сум вказаних у актах оренди газопроводу та актах з постачання природного газу в розмірі 10116621,48 грн.. Станом на 01.09.2014 р. ПАТ "Львівгаз" скеровано заяву про припинення зобов'язання зарахуванням на підставі даних протоколів про залік зустрічних однорідних вимог. Про відсутність заборгованості свідчать акти звірки взаєморозрахунків.

Спір між сторонами щодо сум, належних до сплати за договорами, сплачених коштами та тих, які були включені до протоколів про залік зустрічних однорідних вимог відсутній.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що зобов'язання між сторонами є припиненими шляхом його виконання, у тому числі шляхом зарахування зустрічних вимог у відповідній частині. Зазначена обставина не була врахована судом першої інстанції.

Переглядаючи оскаржувану постанову у касаційному порядку колегія суддів констатує, що висновки апеляційного суду про відмову у позові є передчасними.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Такі ж норми закріплені і у ст. 193 ГК України.

Приписами п. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.06.2011р. між позивачем та відповідачем укладено Договір з постачання природного газу № В128 (надалі - Договір №В128 від 01.06.2011р.). У зв'язку з закінченням строку дії Договору №В128 від 01.06.2011 року, 01.01.2012р. між позивачем та відповідачем укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №В128 (надалі - Договір №В128 від 01.01.2012р.).

Позивач наголошує на тому, що за період дії договору у відповідача утворився борг за вказаними договорами у розмірі 7020719,36 грн. (з урахуванням уточненої позовної заяви).

Переглядаючи позов в апеляційному порядку, суд не спростував висновки місцевого суду про наявність боргу та не перевірив розрахунок цього боргу.

По договору постачання природного газу за регульованим тарифом №В128 від 30.06.2011 ним не з'ясовано:

обсяг поставленого газу та ціна цього газу протягом дії договору за кожний місяць (п. 4.1,4.2 договору, додаткова угода №1 - т.1, арк.16,19, акти прийому-передачі газу - т. 1, арк. 50-56);

яким чином має бути здійснений розрахунок за газ п.п.5.1,5.3 (т.1, арк.16,17);

чи передбачено договором можливість здійснювати взаємозалік однорідних зустрічних вимог п. 5.6 договору (т.1, арк. 17);

чи перераховував відповідач та у яких розмірах кошти боржнику за поставлений газ;

По договору постачання природного газу за регульованим тарифом №В128 від 01.01.2012 ним не з'ясовано:

обсяг поставленого газу та ціна цього газу протягом дії договору за кожний місяць (п. 4.1,4.4 договору - т.1, арк.21, акти прийому-передачі газу - т. 1, арк. 56-80);

яким чином має бути здійснений розрахунок за газ (п.4.6договору - т.1, арк.21);

чи передбачено договором можливість здійснювати взаємозалік однорідних зустрічних вимог;

чи перераховував відповідач та у яких розмірах кошти боржнику за поставлений газ.

Ним залишено поза увагою норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Так, ст. 12 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 встановлено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Обов'язкові умови договору між гарантованим постачальником та споживачем природного газу за регульованим тарифом встановлюються в типовому договорі про постачання природного газу.

Гарантований постачальник здійснює функції з постачання природного газу на умовах, передбачених цією статтею, та має всі права і обов'язки постачальника, передбачені статтею 20 цього Закону.

Крім того, ст. 18 цього Закону встановлює порядок проведення розрахунків за природний газ всіма категоріями споживачів з гарантованим постачальником природного газу.

Розрахунки за поставлений природний газ здійснюються споживачами відповідно до умов договорів, укладених з гарантованими постачальниками природного газу.

Для проведення розрахунків за спожитий природний газ гарантовані постачальники, їх структурні підрозділи, а також підприємства, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам з метою реалізації природного газу для потреб усіх категорій споживачів, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів.

Забороняється зарахування коштів за природний газ, спожитий усіма категоріями споживачів на інші рахунки.

Споживачі, крім теплогенеруючих організацій, оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами.

23.01.2012 постановою НКРЕ № 27 затверджено Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих в установах ПАТ "Державний ощадний банк України" гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами, а також підприємствами, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам, для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів. У п.29.5 Переліку вказано рахунок №26037303412 відкритий ПАТ "Львівгаз" у ЛОУ АТ "Ощадбанк". Апеляційним судом залишено поза увагою, що цей рахунок фігурує лише у договорах на постачання газу №В-128 від 01.06.2011 та від 01.01.2012. У договорах на транспортування газу та оренду газопроводу вказані зовсім інші рахунки ПАТ "Львівгаз".

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційним судом не з'ясовано в повній мірі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті.

Щодо висновків апеляційного суду про можливість зарахування зустрічних однорідних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст. 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Водночас, згідно зі ст.602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як вже було зазначено вище, апеляційним судом не досліджено, чи передбачено умовами договорів про поставку газу, укладених між сторонами, здійснення взаємозаліку вимог, чи можливо, ними встановлено лише можливість розрахунку за спожитий газ виключно грошовими коштами на рахунок зі спеціальним режимом використання, а якщо це так, то як це узгоджується з приписами ст.602 ЦК України.

Спростовуючи висновки місцевого суду про наявність боргу, апеляційний суд вказав на те, що сторонами за період з червня 2011 року по жовтень 2013 року на підставі протоколів проведено залік зустрічних однорідних вимог у розрізі місячних сум, вказаних у актах оренди газопроводу та актах з постачання природного газу в розмірі 10116621,48 грн.

Водночас, судом не вказано, які саме протоколи ним взято до уваги. Ним також залишено поза увагою той факт, що наявні в матеріалах справи протоколи про зарахування зустрічних вимог (т.1 арк.81-111) містять посилання не тільки на договір оренди від 01.01.2011 №0102111/8104 та договори поставки газу від 01.06.2011, від 01.01.2012, а й на договір про надання послуг з транспортування газу від 01.01.2011. При цьому, судом не розглянуто та не відхилено доводи позивача про те, що ПАТ "Львівгаз" зараховувало заборгованість перед відповідачем по договору оренди газопроводу від 01.01.2011 №0102111/8104, а ПАТ "Іскра" здійснювало зарахування заборгованості перед Позивачем по договору на транспортування газу №В128 від 01.01.2011 та частково по договорах постачання газу від 01.06.2011 та від 01.01.2012 (т.1 арк. 8). Судом апеляційної інстанції також не розмежовано, які обсяги зустрічних однорідних вимог сторони в дійсності зарахували по договору на транспортування газу №В128 від 01.01.2011, а які - по договорах постачання газу від 01.06.2011 та від 01.01.2012, стягнення заборгованості за якими є предметом даного спору.

Апеляційним судом також встановлено, що станом на 01.09.2014р. ПАТ "Львівгаз" скеровано заяву про припинення зобов'язання зарахуванням на підставі даних протоколів про залік зустрічних однорідних вимог. Водночас, апеляційним судом не враховано те, що сам факт подання заяви про зарахування (наявність правочину) не свідчить про проведення зарахування (виконання правочину). Наслідком заяви про зарахування є відображення іншою стороною в бухгалтерському обліку відповідних змін.

Приписами ч.1 ст.1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, документом, яким підтверджується здійснення господарської операції є не акт звірки, а лише первинний документ.

Судом не досліджено первинні бухгалтерські документи, якими було оформлено взаємозалік. Так, главою 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, врегульовано розрахунки під час здійснення заліку взаємної заборгованості.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що акти звірок розрахунків є лише документами по яким підприємства звіряють бух. облік операцій, а не первинними документами, що підтверджують той чи інший факт.

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює висновок апеляційного суду про те, що відсутній спір між сторонами щодо сум, належних до сплати за договорами, сплачених коштами та тих, які були включені до протоколів про залік зустрічних однорідних вимог. Як і висновок суду про те, що зобов'язання між сторонами є припиненим шляхом його виконання, в тому числі шляхом зарахування зустрічних вимог у відповідній частині.

Колегія суддів зауважує, що висновок суду про те, що сума боргу ТОВ "Львівгаз" по орендній платі згідно договору оренди №0102111/8104 від 01.01.2011 є еквівалентною сумі боргу ПАТ "Іскра" по договорам поставки газу від 01.06.2011 та від 01.01.2012, здійснений без посилань на належні докази.

Ним, як вже було зазначено вище, не з'ясовано ціну всього поставленого газу за договорами поставки від 01.06.2011 та від 01.01.2012 та не досліджено умови договору про надання послуг з транспортування газу №В-128 від 01.01.2011 .

Зокрема, плата за транспортування газу (п. 6.1 договору - т.1, арк.34);

яким чином має бути здійснений розрахунок договором (п. 7.1,7.2 договору -т.1, арк.35);

чи передбачено договором можливість здійснювати взаємозалік однорідних зустрічних вимог (п. 7.5 договору - т. 1, арк. 35).

Ним також залишено поза увагою правовий зв'язок договору про надання послуг з транспортування газу №В-128 від 01.01.2011 та договору оренди газопроводу, зокрема, в частині визначення розміру плати за оренду газопроводу, еквівалентної вартості послуг з транспортування газу (п. 5.1 договору - т.1, арк.43).

Крім того, колегія суддів вважає передчасним висновок апеляційного суду про те, що договір на транспортування газу №В128 від 01.01.2011 сторонами фактично не виконувався, з посиланням на встановлення таких обставин місцевим господарським судом, оскільки, по-перше, ці обставини судом першої інстанції не встановлювалися як такі, що виходять за межі предмету заявлених позовних вимог, а апеляційний суд при прийнятті постанови самостійно їх не встановлював. По-друге, з матеріалів справи не вбачається визнання вказаного вище договору недійсним як фіктивного правочину (п.3.11 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними"), тому в силу приписів ст.204 ЦК України презюмується його дійсність.

Таким чином, колегія суддів констатує, що апеляційний суд ухилився від перегляду справи. Ним залишено поза увагою ряд питань, вирішення яких є обов'язковим для вирішення спору по суті. Ним допущено порушення вимог ст. 43 ГПК України, якою встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом при перегляді рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2014 допущено порушення норм процесуального права (ст.43 ГПК України) та неправильне застосування норм матеріального права (ст.ст.601,602 ЦК України). Згідно зі ст.11110 ГПК України це є підставою для скасування прийнятої у справі постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

При повторному розгляді необхідно врахувати викладене вище.

По договору постачання природного газу за регульованим тарифом №В128 від 30.06.2011 з'ясувати: обсяг поставленого газу та ціна цього газу протягом дії договору за кожний місяць; яким чином має бути здійснений розрахунок за газ; чи передбачено договором можливість здійснювати взаємозалік однорідних зустрічних вимог; чи перераховував відповідач та у яких розмірах кошти боржнику за поставлений газ;

По договору постачання природного газу за регульованим тарифом №В128 та від 01.01.2012 з'ясувати: обсяг поставленого газу та ціна цього газу протягом дії договору за кожний місяць; яким чином має бути здійснений розрахунок за газ; чи передбачено договором можливість здійснювати взаємозалік однорідних зустрічних вимог; чи перераховував відповідач та у яких розмірах кошти боржнику за поставлений газ.

Встановити, чи є ПАТ "Львівгаз" гарантованим постачальником газу. Чи є рахунок, вказаний ним у договорах поставки газу зі спеціальним режимом використання. Чи передбачено нормами чинного законодавства перерахування коштів за поставлений газ на інший рахунок. Чи передбачено умовами договору або нормами чинного законодавства можливість розрахунку за спожитий газ інакше, ніж перерахуванням грошових коштів на рахунок зі спеціальним режимом використання.

Які дії були вчинені обома сторонами на зарахування однорідних грошових вимог. Як це відображено у їх бухгалтерському обліку.

Дослідити протоколи про зарахування зустрічних вимог та з'ясувати, які суми та по яким договорам були зараховані.

Дослідити правовий зв'язок договору про надання послуг з транспортування газу №В-128 від 01.01.2011 та договору оренди газопроводу, зокрема, в частині визначення розміру плати за оренду газопроводу.

До встановлених обставин справи слід застосувати норми права, що регулюють спірні правовідносини поставки газу, встановити дійсні права та обов'язки сторін, розглянути спір в межах заявлених предмета і підстав позову. Врахувати усе викладене вище, винести законне, обґрунтоване рішення суду.

При здійсненні касаційного перегляду колегією суддів також було враховано відзив ПАТ "Іскра", в якому він наголошує на відсутності боргу перед позивачем. При поставці газу споживачу (ПАТ "Іскра") надаються послуги з транспортування газу, і вартість такої послуги включається в ціну природного газу в якості "тарифу на транспортування газу" помноженого на обсяг протранспортованого газу. Така позиція викладена у листі НКРЕЕ від 18.12.2013 р. N 9206/16/47-13.

Колегія суддів зауважує, що період, за який позивач просить стягнути з відповідача борг за поставлений газ - червень 2011 - грудень 2013. НКРЕ листом від 18.12.2013 №9206/16/47-13В наголосила на тому, що постачальники природного газу за регульованим тарифом мають привести свої взаємовідносини із власними споживачами - юридичними особами та фізичними особами - підприємцями до вимог чинного законодавства, зокрема, укласти із ними договір на постачання природного газу відповідно до Типового договору, в рамках якого будуть також надаватися послуги з розподілу/транспортування природного газу, та не вимагати від зазначених споживачів укладання додаткового договору на розподіл природного газу.

Відтак, роз'яснення викладені у даному листі не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли до його прийняття. В подальшому ж, відповідач не позбавлений права з посиланням на даний лист не укладати договорів, які на його думку суперечать чинному законодавству.

Також, колегія суддів залишає без розгляду заявлене відповідачем клопотання про стягнення з позивача витрат на адвокатські послуги за розгляд справи у касаційному суді, з огляду на таке.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, та інших судових витрат здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (п. 4.4).

Керуючись ст.ст. 1115 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 - скасувати. Справу направити на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун